Наш експерт - завідувач гастроентерологічних відділенням МДГКБ, доктор медичних наук, професор Алієва Ельміра Ибрагимовна.
Термін «Запальні захворювання кишечника» (скорочено ВЗК) об'єднує два хронічних захворювання, що протікають з ураженням шлунково-кишкового тракту (ШКТ): виразковий коліт (ЯК) і хвороба Крона (БК).
Захворювання мають деяку схожість в ряді клінічних симптомів (зовнішніх проявів, які лікар може спостерігати у хворого). Між цими двома захворюваннями є цілий ряд істотних відмінностей, що стосуються, перш за все, поширеності та глибини ураження органів шлунково-кишкового тракту.
ПРИЧИНИ РОЗВИТКУ ВЗК
Причини виникнення ВЗК до теперішнього часу до кінця не вивчені. Спроби зв'язати розвиток захворювання з яким-небудь одним етіологічним (причинним) фактором, наприклад, бактеріальним або вірусним ураженням, генетичною схильністю, алергічної або стресовій реакцією, виявилися безуспішними.
Відповідно до сучасних уявлень, ВЗК є багатофакторним захворюваннями, в розвитку яких має значення складну взаємодію в спадкову схильність організмі факторів зовнішнього середовища, що запускають ряд імунних механізмів з розвитком так званої аутоімунної агресії, в результаті якої клітини імунної системи починають атакувати власні органи (в даному випадку - кишечник), через що в слизовій оболонці кишки накопичуються лейкоцити, які виділяють так звані протизапальні цитокіни, зокрема фактор некрозу пухлин α (ФНП). Кінцевим підсумком цих процесів є розвиток хронічного запалення стінки кишки. Згідно з сучасними даними, більшість дітей з ВЗК - це підлітки, середній вік яких становить 12 років. Рідше захворювання зустрічається у дітей молодше 7 років, а випадки захворювання дітей у віці до 1 року є поодинокими.
СИМПТОМИ ВЗК У ДІТЕЙ
Прояви ВЗК у дітей різноманітні і включають в себе як симптоми ураження шлунково-кишкового тракту, так і «позакишкові прояви», які зустрічаються у 35% дітей з ВЗК, можуть переважати в картині захворювання і вносити додаткові складності в постановці правильного діагнозу (так звані «маски ВЗК» ). Як позакишкових проявів ВЗК розглядаються ураження суглобів (артрити, артралгії), шкіри, слизових оболонок (гангренозна піодермія, вузлувата еритема, афтознийстоматит), очей (іридоцикліти), ураження печінки (гепатит, склерозуючий холангіт).
До симптомів шлунково-кишкового тракту при ВЗК відносяться порушення характеру стільця (може бути у вигляді діареї або може характеризуватися появою запорів). Особливо звертає увагу поява патологічних домішок у калі, пов'язаних із запаленням стінки кишки - крові, слизу, іноді гною. Виділення крові при дефекації може бути різним - від незначного, у вигляді окремих прожилок, до вираженого, аж до розвитку кишкової кровотечі. Поряд з описаними симптомами, у дитини з ВЗК відзначаються болі в животі, інтенсивність яких так само може відрізнятися - від помірних до виражених, які доводиться диференціювати з гострою хірургічною патологією (апендицит).
ДІАГНОСТИКА ВЗК У ДІТЕЙ
Показанням для призначення і проведення лабораторно-інструментальних методів обстеження для підтвердження діагнозу ВЗК у дітей слід наявність наступних скарг:
- болю в животі: пріступообразние, інтенсивні, після прийому їжі або перед дефекацією, іноді постійні, ниючого або тягне характеру, що локалізуються в правої клубової області, навколопупковій області, іноді без чіткої локалізації,
- зниження ваги,
- загальне нездужання, слабкість, швидка стомлюваність,
- порушення стільця: почастішання дефекації до 2-3 рази на добу зі зміною консистенції стільця (кашкоподібний або рідкий) або поява діареї (рідкий або кашкоподібний стілець 4 рази на добу і частіше). Можливі скарги на появу запорів або чергування запорів і проносів,
- поява патологічних домішок у калі (кров, слиз, гній),
- лихоманка (періодичні підйоми температури до фебрильних цифр або субфебрилітет понад один місяць).
При первинній діагностиці обов'язково проведення мікробіологічних досліджень з метою диференціального діагнозу з захворюваннями кишечника інфекційної природи (вони включають в себе дослідження калу і крові).
Наступним етапом обстеження є проведення ендоскопічного обстеження - дослідження органів шлунково-кишкового тракту за допомогою спеціальних гнучких приладів - ендоскопів, що дозволяють оглянути слизову оболонку і виявити зміни, характерні для ВЗК: кровоточивість, наявність ерозій, виразок і взяти біопсію (шматочки слизової оболонки для мікроскопічного дослідження). Ендоскопічне обстеження включає в себе езофагогастродуоденоскопію (дослідження стравоходу, шлунка, дванадцятипалої кишки) і колоноскопію (дослідження товстої кишки і кінцевих відділів тонкої кишки).
Обов'язковою для діагностики ВЗК застосовується також рентгенологічне дослідження органів шлунково-кишкового тракту із застосуванням контрастної речовини (барій), що дозволяє отримати фіксовані зображення (рентгенограми) різних ділянок кишки на всьому протязі і визначити наявність свищів, звуження або розширення ділянок кишки. З цією метою і за показаннями застосовується магнітно-резонансна томографія.
ЛІКУВАННЯ ВЗК У ДІТЕЙ
Лікування ВЗК у дитини, перш за все, повинна бути спрямована на досягнення ремісії (зникнення зовнішніх проявів захворювання і зменшення запальних проявів в стінці кишечника) з довгим її підтримкою (запобігання випадкам загострення захворювання).
Медицина на сьогодні не має можливості повного лікування ВЗК, однак у своєму розпорядженні засоби, що сприяють максимально зменшити запальний процес в стінці кишки і знизити кількість рецидивів захворювання.
Медикаментозне лікування ВЗК включає в себе застосування препаратів 5-аміносаліцилової кислоти (месалазин), які призначаються на тривалий період, сприяють зменшенню запальної реакції в стінці кишки і перешкоджають розвитку загострень.
Гормональна терапія, яка швидко зменшує запалення і сприяє перериванню загострення, проте не призначається на тривалий період, так як має багато побічних ефектів.
Імунодепресанти - препарати пригнічують активність аутоімунних реакцій, що розвиваються при ВЗК, зменшують симптоми захворювання і запобігають загострення, проте пригнічують і власний імунітет організму дитини, через що зростає ризик розвитку інфекційних і токсичних уражень.
Значний прогрес в лікуванні ВЗК у дітей відзначений в зв'язку з появою нової групи лікарських речовин. Їх відмінна риса - виборче дію на одну з причин розвитку ВЗК - протизапальні цитокіни, що накопичуються у вогнищі запалення і підтримують його, і перш за все факторів некрозу пухлин α (ФНП). В результаті застосування біологічної терапії в більшості випадків вдається не тільки швидко купірувати симптоми захворювання, але і домогтися зменшення запалення і загоєння ерозивно-виразкових дефектів в шлунково-кишковому тракті. Проте, при застосуванні біологічних препаратів можливий розвиток побічних ефектів, основним з яких є пригнічення активності імунної системи, що збільшує ризик розвитку інфекційних процесів, зокрема, туберкульозу.
У кожному конкретному випадку тактика лікування та ведення дитини з ВЗК вибирається лікарем індивідуально, з урахуванням всіх особливостей прояву захворювання, поширеності та вираженості ураження кишечника, наявності супутніх захворювань і ускладнень, що, в більшості випадків, дозволяє домогтися сприятливого перебігу ВЗК у дитини.
Однак, є пацієнти, у яких консервативна терапія неефективна або відзначається розвиток ускладнень, в таких випадках показано хірургічне лікування.